Відмова адвоката від обов’язків захисника у кримінальних справах

Це тільки в дореволюційні часи адвокати мали право відмовлятися від взятих на себе обов’язків захисника в кримінальному суді. До речі, така практика спостерігається і в деяких зарубіжних цивілізованих країнах. У нас же ми тільки висловлюємо сумніви з приводу, що адвокатам заборонено знімати з себе повноваження захисника в кримінальних процесах. Але як бути якщо погляди адвоката на винність підозрюваного збігаються з поглядами обвинувальної сторони. Та ще безліч причин могло б бути і є, щоб адвокат відмовився від захисту, так не можна. Немає закону, що забезпечує таке право. І навіть у разі розбіжності думок з позицією підзахисного.

Ми можемо прочитати в різній літературі, як юристи висловлюють невдоволення відсутністю відповідного закону, що дає можливість захиснику знімати з себе обов’язки захисту, якщо їх інтереси не збігаються або виникають непереборні протиріччя щодо вини підсудного або ж з приводу побудови захисту. У всіх висловлювання спостерігається схожий мотив — прокурору дозволено відмовлятися від обвинувачення, а адвокату або юристу від захисту — немає. Хіба можна миритися з таким становищем?

Є стаття Кримінального Кодексу №15, ч.4. Там сказано, що і обвинувачення, і захист перед судом рівноправні. Перед судом, але не перед іншими його учасниками. Рівне право надано для судового розгляд з дослідженням доказів і їх поданням, за викладом особистої думки у справі. Це означає, що і з питання винуватості підозрюваного сторони мають право мати свою думку, а також з питання винесення покарання.

Чому ж ініціатором судового переслідування або кримінальної справи сторона обвинувачення може бути, а адвокат обов’язково призначається або слідчим, або підсудним при можливості оплати послуг захисника. Адвокату не належить можливість ініціативи ні для здійснення захисту, ні для відмови від неї. І якщо захисник вступив в свої обов’язки, то зняти їх з нього може хто завгодно, тільки не він сам. А точніше, той, хто його запросив, як захисника у справі — обвинуваченої особи.

Для відмови від захисту адвоката потрібно в точності викласти свої обґрунтування. Інакше, буде порушено право підсудного на захист під час судового процесу.

Якщо подумати, то на практиці ми могли б спостерігати наступне, встає в суді адвокат і повідомляє, що між ним і підсудним виникли протиріччя поглядів, і від захисту він відмовляється. Підсудний же винним визнавати себе не хоче. Беруть участь, природно, зрозуміють, що вже якщо захисник вважає винним підозрюваного, а інакше, чому б йому відмовлятися від захисту, то тим більше сторона обвинувачення повинна винести найсуворіший вирок. Так все виглядає з логічної точки зору. Але, крім такої точки зору є і поняття людського фактора.

Адже адвокат, просто може відчути себе недостатньо компетентним, щоб виконувати функції захисту саме по цій справі. Він може злякатися бути відповідальним за долю людини в разі програшу. Відмова адвоката також може грунтуватися на невдоволенні розміром оплати або її відсутністю. А буває і так, що треті особи перекуповують адвоката, якщо вони зацікавлені в тому, щоб підсудний був визнаний винним. Та й хіба мало ще може бути різних варіантів?

Але відповідь на всі «якщо» тільки один — не можна адвокату в кримінальному процесі відмовлятися від захисту, як би не було важко справа, борг він повинен виконати до кінця. При іншому відношенні до професії, йому слід було б залишити свою роботу.

Якщо адвокат кваліфікований і має добру совість, він завжди знайде аргументи на користь захисту свого клієнта. І від моральності або державного закону він ніколи не відступить.

Обсуждение закрыто.